Вк укрансько хати короткий – вд вйни до вйни. Якби не толока, не було б де й зустрти свого коханого. Але жодна хата в Укран нколи не була “скраю”.
Золоте, м. — Червоною стрчкою у фльм проходять слова Тараса Шевченка А у т Катерини. У фнал з’являться укранська народна камасутра, що перемага свою любов’ю. Режисер бдкався, що ма робити, адже вклав у фльм грош нвесторв. У Тараса Шевченка маленька балада про те, як закохалися у Катерину тро козакв. Завдяки толоц жодна хата в Укран нколи не була “скраю”, а завжди у центр громади. Фльм Толока пропону погляд на сторичн мфи з ншого вкна електрички.
“Дизайн постера реалзований BelkaStrelka Film Branding. Режисер також небайдуже поставився до звуку, тож ус сцени доповню певною атмосферою саме та композиця, яку вважав за потрбне додати туди Михайло ллнко. Наприклад, Фучжоу та ТойХтоПройшовКрзьВогонь. У протокольному реч називаються своми менами. Однак за совтв тльки обмовитися про це вголос могло коштувати митцю життя. Зйомки тривали з лютого 2013-го до лютого 2018 року.
Про те, як створювалась картина, зйомки яко зайняли см рокв, та для кого вона призначена радо Промнь розповв актор Дмитро Лнартович, який у стрчц викону роль вана. Не кажу про 25, навть не 50. Вона створена компаню “ллнко Фльм” за пдтримки Державного агентства Украни з питань кно. А якщо хочете бути в курс лише новин та важливо нформац про здоров'я, пдписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосб життя. Прем'ру фльму заплановано на 12 березня 2020 року. Робили толокою.
Якось давно, коли я вчився в школ, мен довелося здити електричкою за маршрутом, який я вивчив до дрбних деталей. Електричка завжди була переповненою , коли я втискувався у вагон, ворушитися вже не мг. У кращому раз, мен залишалося дивитися у вкно, а не в чиюсь спину. Я знав весь сюжет поздки злва вд кол так само, як з правого боку. Кинувши погляд у вкно, я знав, що слдом за мсточком через автомобльну трасу я побачу сльський цвинтар, цементний завод, ставок, село з церквою, паску, футбольне поле з козою, припнутою до ворт... Коли доля розвертала мене до протилежного вкна, перед мною розгортався нший пейзаж: понерський табр, рчка з берегами, як чомусь втратили колр (наче в зламаному кольоровому телевзор). Слдом за рчкою — паркан, що був за сумсництвом туалетом, потм невеликий базарчик на автобуснй зупинц з бабусею в жовтй хустин, бензоколонка, пам’ятник безменному вону при дороз...
